Роман Опалинський. Малярство
10 - 28 грудня 2013
…Роман Опалинський може творити сміливо, не заангажовано, без вагань звертатися до будь-якої теми, до історичної правди, до особистостей у створеній власне ним манері інтерпретації сюжету, форми й образу.
Його рідне довкілля, привабливе пластичністю ландшафту й пастельністю кольорів, відчутно вплинуло на формування світогляду мистця. Згодом до впливових джерел долучилися давньоруська ікона, український живописний наїв, Пікассо, Малевич… Символ і алегорія, витончена лінія, сусальне золото або поталь, олія, акрил або вохра – це лише засоби виразу творчих ідей і задумів. Роман Опалинський – художник, якого захоплює справжнє розмаїття (малярство, графіка, ікона, метал, скульптура, інсталяція, крижана пластика, перформанс) світоглядів, технік, засобів творення.
Ігор Голод,
доктор мистецтвознавства
У давнину люди вірили, що дерева наділені великою мудрістю, й той, хто тонко відчуває душу дерева, може багато чого в нього навчитися. Роман Опалинський – саме з таких людей. Його вишукані олійні композиції, котрі наче проростають із дерев’яної дошки, розпросторюються у світ-сад, де все – в гармонійному співбутті: і дім, і шлях до виднокола, дозрілі яблука та перші зелені паростки, птахи, янголи й люди, церквиці й благодатне небо, тонкі вібрації простору й мажорний лад музичної симфонії.
Багаторівневі поліфонічні роботи мистця неначе створені для того, щоб їх подовгу розглядати, – тут кожна деталь має значення, як і колір, тактильність фактури чи декоративні ремарки. Його сюжети – не однолінійні, адже художник намагається працювати так, аби кожен глядач прочитував історію, закодовану в роботі, по-своєму. І навіть кожного дня складав свою власну історію.
«Якось забаганкою випадку дерево виросло у злиденній хаті без вікон і вирушило на пошуки світла. Людині потрібне повітря, рибі – вода, а дереву – світло. Корінням воно входить в землю, гіллям – до зірок, воно – шлях, що єднає нас із небом», – писав Антуан де Сент-Екзюпері. Розлоге малярське древо Романа Опалинського єднає нас зі світом, і мистцеве бачення й чуття цієї гармонії веде в простір, сповнений живодайними барвами і звуками.
Галерея «АВС-арт»
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Коцка Андрій Андрійович
(23.06.1911, Ужгород – 3.11.1987, Ужгород) – український живописець. Навчався (1927-1931) у Публічній школі малювання в Ужгороді (у Й.Бокшая, та А.Ерделі); на відділенні монументального мистецтва в Академії образотворчого мистецтвва в Римі (1940-1942, у Ф.Ферроці).
|
|
