Віталій Правдицький. Графіка
21 вересня - 22 жовтня 2021
Даний людині часовимір тілесної присутності є постійним відстоюванням внутрішньої та зовнішньої свободи для пізнання власного світотворення. Відчувати, що ти став невід’ємною частиною ладу, закладеного в недосяжності істини.
Особистість робить крок послідовно, піднімаючись по вертикалі вивчення її місця присутності: від руху (зачаття) до віри (як усвідомлення), від життя (приреченості) до надії (останнього прихистку), від гармонії (неподільності добра і зла) до любові (відвертості), від Космосу (множини сутності) до Єдиного Творця (признання і визнання справедливості вічності). У єдності початку і кінця головною стає дія, що переходить у рух.
Крізь призму мислення і перевтілення на межі з’яв і щезнень потрібно вийти з фальшивого раціоналізму суспільства, щоб знайти вартісність проявів Всесвіту.
Так відкривається сенс існування, рухаючись розширенням свідомості й змушуючи повернутися в коло, де перероджується дух, зменшуючи тебе до розмірів точки – нового переходу на повноцінний надсвідомий простір. Неповторність якого полягає у психоаналізі інтуїтивного, де фізичний світ відтворення зникає перед світом духовного першоджерела творення.
Від пробудження ідеї до втілення, через полюсність чорного (всепоглинаючого) та білого (відкритого) кольорів, осмислюючи природу абстрактних складових ліній і плям, формується асоціативний пласт закодованої інформації, що веде до складної системи часу й надчасу генної пам’яті.
Безкінечність абсолютної творчості полягає у відсутності емоційної, почуттєвої чи часово-просторової приналежності. Тоді відбувається маніпуляція питаннями взаємозв’язку мікрокосмосу з макрокосмосом, розкриваючи основну силу думки та провокуючи нас на одночасний тристоронній рух у минувшину, сьогодення і будущину.
Віталій Правдицький,
мистець
|
| | |
«ПРОСТІР ПЕРЕБУВАННЯ» 22 квітня 2024
Персональна виставка одеського художника Дмитра Величка вперше презентується в Києві, що дає можливість поціновувачам мистецтва увійти в його авторський «Простір перебування», відзначений особливим світовідчуттям. Своїм нефігуративним композиціям Дмитро Величко свідомо не дає назви, запрошуючи глядача до співтворчості. Це спонукає замислитися про тотожності/подібності/відмінності в синонімічному ряді: простір буття, розташування, знаходження, присутності, перечікування… |
Мінько Олег Терентійович
(Нар. 3.08.1938, м. Макіївка на Донеччині) – український живописець. Навчався (1959-1965) у Львівському державному ін-ті ужиткового та декоративного мистецтва (з 2004 – Львівська національна академія мистецтв) у Р.Сельського, К.Звіринського, Д.Довбошинського;
|
|
